– ідея важкої мети (С. Лисенкова, В. Шаталов), яка полягає в тому, що перед усіма учнями ставиться складна мета, водночас учитель всіма засобами налаштовує на її досягнення, вселяє упевненість у перемозі над труднощами.
– ідея опори (Є. Ільїн, І. Іванов, С. Лисенкова, В. Шаталов), що полягає у наданні учням опорних знаків (символів, схем, таблиць, слів тощо) для забезпечення кращого розуміння, структурування, запам’ятовування матеріалу, а також для побудови відповіді;
– вільний вибір (Ш. Амонашвілі, І. Волков, С. Лисенкова, В. Шаталов), коли учень може обирати завдання, задачу, тему твору. Професійна діяльність цілеспрямована на демократичність та скерованість вчителя на розвиток дитини;
– ідея випередження (І. Волков, С. Лисенкова, Б. Нікітін, В. Шаталов), що дозволяє включати у програму більш складний матеріал, об’єднувати його в блоки, починати заздалегідь вивчати складні теми, закладати перспективу розробки індивідуальної освітньої траєкторії;
– інтелектуальне поле класу (І. Волков, С. Лисенкова, В. Шаталов, М. Щетинін), яка передбачає створення загальних життєвих цілей та цінностей у класі, для розвитку здібностей та нахилів, творчості кожної дитини в діяльності;
– самоаналіз (Ш. Амонашвілі, Є. Ільїн, І. Іванов, В. Караковський, В. Шаталов, М. Щетинін) реалізує ідею колективного аналізу та оцінювання діяльності кожного учня за умови володіння педагогом прийомами рефлексії, емпатії, а також здатності аналізувати та розуміти власні дії, здатності до самопізнання.
Немає коментарів:
Дописати коментар