Методи і прийоми навчання: від А до Я

Аукціон 

Використовують "Аукціон" на етапі узагальнення знань. 

   Учні повторюють якусь властивість, функцію, особливість, певного об'єкта. Вони доповнюють одне одного, набираючи якомога більше відомостей про цей об'єкт. Виграє той, хто назве ознаку останнім, а інші не зможуть доповнити 

Асоціативний кущ (логічне дерево, гірлянда асоціацій) 
   Серед інтерактивних методів навчання вчителі віддають перевагу методу побудови асоціативного куща. Зупинимося детальніше на його побудові. На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою буде вестися робота, а учні згадують все, що виникає в пам'яті стосовно цього слова.

    Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, а потім - другорядні. Вчитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного "куща", який поступово "розростається". Даний метод універсальний, бо може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку. 

Акваріум 
    Цей вид роботи можна використовувати на підготовчих етапах до введення більш складних інтерактивних технологій. Учитель об'єднує учнів в групи 5-6 осіб і пропонує їм ознайомитися із завданям. Одна з груп сідає в центр класу. Ця група спочатку читає вголос завдання, а потім обговорює його і за 3-5 хв має дійти спільного розв'язання. 

     Учні, які знаходяться в зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у хід обговорювання. Але після дискусії клас має підтримати чи відкинути ідею, запропоновану центральною групою. Після виконання завдання, місце в "акваріумі" займає інша група і обговорює наступне завдання. (Можлива взаємодопомога членів групи, якщо хтось не спроможний у потрібний момент коментувати обо пропускається помилки) 

Ажурна пилка (асоціативна пилка) 
Використовувати інтерактивну вправу "Ажурна пилка" доцільно в старших класах для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ця технологія ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися навчаючи.

 Аналогія 

Не завжди нам вдається дати повну характеристику якомусь об'екту, явищу шляхом переліку його властивостей. У таких випадках ми звертаємось до зіставлення. І тоді народжується, аналогії... 
Аналогія - це співпадання між властивостями якихось об'єктів (явищ). 
Аналогія дозволяє встановити зв'язок між самими різними, на перший погляд, об'єктами або явищами. 
На аналогіях будуються научні гіпотези. Є багато різних типів аналогій. Вони дозволяють юним мислителям, їх характеристиками, діями тощо. 
Як відомо, пошук аналогій - творче заняття. Жива фантазія і оригінальне мислення дітей часто дозволяє, їм знаходити нові, несподівані приклади. Тому, якщо запропонована дитиною відповідь не співпадає з відповіддю, приведеною нами, це не означає, що дитина помилилася. Попросіть дитину пояснити, чому вона дає таку відповідь, поясніть якої аналогії дотримувався автор. 
Для вирішення подібних задач треба пройти такі етапи: 
1. Проаналізувати об'єкти і усвідомити їх взаємовідношинення (пошук аналогії); 
2. Привести знайдене правило (аналогію) до іншого об'єкта; 
3. Вибрати одну із запропонованих відповідей. Зрозуміло, діти не завжди діють так логічно і послідовно. 
Однак це не заважає більшості з них вирішувати такі задачі, отримуючи від цього задоволення. 
Аналогія стимулює інтерес до самостійного навчання, творчого пошуку. 
Робота за аналогією 
Дошку поділяємо на три частини: 
1) вивчений матеріал; 
2) новий матеріал; 
3) вправи. 
Вивчені означення та твердження учні записують на дошці в першій частині. У другій частині вчитель записує нове означення чи твердження, виведене за допомогою учнів за аналогією. Підтверджують ці знання конкретними вправами, які записуються на дошці в третій частині. 

Броунівський рух 
Учитель роздає картки кожному учневі. На картках записано по одній основній властивості об'єкту та наведені приклади. Протягом кількох хвилин учні читають інформацію на картках. Учитель перевіряє, чи розуміють вони прочитане, та пропонує учням ходити по класу і знайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Завдання учня полягає в тому, щоб протягом відведеного часу поділитися своїм фактом з найбільшою кількістю однокласників і самому одержати інформацію від іншого учня. 
За сигналом учителя діти фіксують в зошитах все, про що дізналися під час "броунівського руху". 

Бесіда 
Словесний питально-відповідний метод навчання, завдання якого - спонукати учнів до актуалізації відомих і засвоєння нових знань шляхом самостійних роздумів, висновків і узагальнень. Бесіда активізує мислення учнів, є важливим засобом діагностики засвоєних знань, умінь, сприяє розвитку пізнавальних здібностей учнів, створює умови для оперативного управління процесом навчання. Водночас цей метод доцільно використовувати в поєднанні з розповіддю, лекцією, наочними методами, які забезпечують формування цілісної системи знань. Слід пам'ятати, що бесіда "не зможе" сформувати практичні уміння і навички. 
Використовуються такі прийоми проведення бесіди: постановка запитань (основних, додаткових), обговорення відповідей учнів, їх коригування, формулювання висновків. 
За дидактичними цілями бесіди є: вступні або організаційні; повідомлення нових знань; повторювально-узагальнюючі; контрольно-корекційні. 
За характером пізнавальної діяльності учнів виділяють такі види бесід: репродуктивні, катехізичні, евристичні. 
- Репродуктивна бесіда спрямована на відтворення раніше засвоєного матеріалу. 
- Катехізична бесіда передбачає точне відтворення формулювань закону чи правила, запам'ятовування відповідей. 
- Евристична бесіда підводить учнів до самостійних висновків. 

Будьмо - знайомі 
Учасники стають у коло, кожен називає своє ім'я і розповідає усім про улюблене заняття. Потім відбувається поділ на групи за улюбленим заняттям. Наприклад, хто любить малювати, грати в футбол, рибалити, дивитися мультики тощо. Таким чином, учитель має змогу довідатися про коло інтересів своїх вихованців і використовувати цю інформацію у плануванні виховної роботи. 

Відтвори 
Учитель записує і пояснює як виконується певне завдання, учні лише дивляться на дошку і запам'ятовують хід виконання. Потім учитель, витерши дошку, пропонує учням відтворити щойно витерте. 

Взаємоперевірка 
- Взаємна перевірка письмових відповідей. Вона доцільна та зручна при проведенні невеликих перевірочних самостійних робіт на 5-7 хвилин, коротко оформлюваних. Учні, які сидять за однією партою, обмінюються роботами, перевіряють їх і наприкінці аркуша записують короткий відгук. При цьому учень може обмежитись лише загальною оцінкою роботи (наприклад, "Відповідь невірна", "Відповідь неповна" і т. д.), а може ще і внести виправлення й доповнення (наприклад, "Причиною зазначених подій є...", "Варто назвати такі факти, як...", "Необхідно доповнити, що..." і т.д.) 
- Взаємоперевірка підсумкових самостійних робіт, що зазвичай проводяться після вивчення цілої теми. У процесі взаємоперевірки учням варто дозволяти користуватись підручником, таблицями, хрестоматіями й іншими посібниками. 
- Взаємоперевірка усних відповідей. Ця форма взаємоконтролю реалізується в кількох варіантах: 
o після того як учні самостійно обробляють (прочитують, осмислюють) новий матеріал, створюються пари, в яких один учень запитує, інший - відповідає на запитання із прочитаного тексту; 
o використовуються так звані "аркуші взаємоконтролю" (В. Шаталов), на яких фіксуються запитання з матеріалу кількох уроків; 
o із числа найбільш підготовлених учнів виділяються консультанти, які контролюють роботу однокласників при проведенні заліків, письмових і лабораторних робіт. 

Відстрочена відгадка (проблемне питання) 
Учитель формулює загадку, відгадку якої можна дізнатися, лише працюючи над новим матеріалом. 

Вірю -не вірю 
Учням пропонується відповісти на запитання, що починається словами "Чи вірите ви в те, що …" 

Власні приклади 
Учні наводять власні приклади до вивченої теми. 

Вузлики 
В основу цього методу покладено розв'язок завдань з логічним навантаженням. У дітей розвивається увага, кмітливість, спостережливість. Працюючи в групі, діти допомагають один одному. 

Відеометод 
У зв'язку з інтенсивним використанням у навчальному процесі сучасних джерел інформації (телебачення, відеомагнітофони, комп'ютери та ін.) виділяють окремий метод навчання - відеометод. Його застосовують для формування нових знань, їх контролю, закріплення, узагальнення, систематизації. Водночас кіноекран та телевізор слабко стимулюють розвиток абстрактного мисленя, творчості і самостійності. Тому, щоб ефективно використовувати цей метод необхідна спеціальна організація навчання. Відеометод за умов його доцільного використання в навчальному процесі може ефективно вирішувати основні завдання освіти, виховання і розвитку учнів: 
- забезпечити учнів новою і достовірною інформацією про явища і процеси, які вивчаються; 
- пояснити в динаміці принципи дії складних механізмів чи машин; 
- навчити алгоритму виконання різних видів діяльності; 
- задовольнити бажання та інтереси учнів; 
- забезпечити контроль і корекцію знань, умінь і навичок, ефективний зворотній зв'язок; 
- організувати тестові випробування; 
- створити банк даних для проведення навчально-тренувальних і дослідницьких робіт; 
- раціоналізувати навчальний процес, підвищити його результативність тощо. 
Ефективність відеометоду залежить не тільки від майстерності вчителя, але й від якості всіх технічних засобів, які використовуються; організації навчального процесу, його цілеспрямованості, чіткості; урахування індивідуальних особливостей учнів. 

Вакансія 
Імітаційна модель гри. У НДІ, що займається вивченням даної теми, є такі вакансії: завідувач лабораторії, старший науковий співробітник, лаборант. На конкурсній основі відбувається добір фахівців. Оцінюють учасників конкурсу групи експертів: теоретики, експериментатори, практики. 
На посаду приймаються претенденти, які зуміли правильно й чітко відповісти на поставлені їм запитання. 
Підготовка до гри. Учитель обирає загальну тему для гри і визначає завдання для тестів трьох категорій складності (три вакантні посади). Готуються прилади і матеріали для постановки дослідів. Картка-тест містить у собі три запитання: теоретичне, експериментальне (мається на увазі постановка досліду і його пояснення), задачу. 
Учні теж готуються й оформлюють клас для гри (малюють плакат з назвами лабораторії та вакантних посад, таблички на стіл експертів). 

Виділення головного 
Виділення головного як метод навчання передбачає такі дії: конкретизація предмета пізнання; розподіл інформації на логічні частини та їх порівняння; відокремлення головного від другорядного; знаходження ключових слів, понять, смислових опорних пунктів; групування матеріалу; висновок про предмет пізнання, знакове оформлення (план, схема, опорний конспект, алгоритм, заголовок). 

Відтворення 
На уроці учні виконують, як правило 2 - 3 завдання, обов'язково для всіх. Під кінець уроку, один учень записує на дошці правильно виконану вправу, інші нічого не пишуть, а лише дивляться на дошку, допомагають йому, думають. Вдома кожен повинен відтворити це завдання. 

Дискусія 
Одна з найважливіших форм комунікації, метод вирішення спірних проблем і своєрідних способів пізнання. Вона дає змогу краще розуміти те, що є повною мірою ясно і не знайшло ще переконливого обґрунтування. І якщо навіть учасники дискусії не приходять в підсумку до згоди, вони звичайно досягають у ході дискусії кращого взаєморозуміння. 
Дискусія являє собою серії тверджень, що по черзі висловлюють кілька осіб, які спілкуються між собою. Заяви учасників дискусії повинні стосуватися одного предмета чи теми. Це надає спілкуванню необхідну зв'язність. Тему дискусії формулюють деяким твердженням. Воно - початок дискусії, її вихідний пункт. 
Мета дискусії - досягнення певного ступеня згоди їх учасників стосовно обраного предмета або теми обговорення. Засоби, що використовуються в дискусії, повинні визначити всі, хто бере в ній участь. Застосування засобів іншого роду неприпустиме і веде до зриву дискусії. 
Навчальна дискусія 
Навчальна дискусія - метод навчання, суть якого полягає в обміні поглядами з конкретної проблеми з метою набуття нових знань, зміцнення власної думки, формування вміння її відстоювати. Під час навчальної дискусії можливе створення ситуації пізнавального спору. Відомо, що в спорі народжується істина. Деякі викладачі уміло використовують цей метод. Найбільших результатів в цій області домагаються за допомогою дискусій, в тому числі й електронних. 

Демонстрування 
Демонстрування - метод навчання, який полягає у наочно-чуттєвому ознайомленні учнів з явищами, процесами, об'єктами в їх природному вигляді. Цей метод використовують не тільки для розкриття динаміки явищ, що вивчаються, але й для ознайомлення з зовнішньою і внутрішньою будовою предметів. 

Дидактичні ігри 
Дидактичні ігри - це різновид пізнавальних, спеціально створених дорослими чи успадкованих від попередніх поколінь ігор, що використовуються в навчальному процесі під безпосереднім керівництвом педагога. До дидактичних ігор належать настільно-друковані, словесні ігри, загадки, шаради, ребуси, головоломки, ігри-забави, сюжетно-дидактичні та ділові ігри. Їх головна особливість - наявність, крім ігрової (для вихованців), чітко визначеної дидактичної мети (для вчителя), регламентування ігрової діяльності спеціально визначеними правилами. Ігровий задум та ігрові дії допоможуть зберегти високу активність і самостійність дітей, наповнити навчання радісними, позитивними інтелектуальними емоціями. 

Дерево рішень 
На базі вивченого матеріалу колективно або в групах учні пропонують варіанти розв`язання проблеми та заповнюють "дерево". 

Дивуй! 
Учитель наводить дивні факти або майже неправдоподібну історію про об'єкт, що вивчається. 

Диференціація 
Диференціація - одна із форм інтерактивного навчання. Диференціація як принцип навчання передбачає таку організацію роботи на уроці, коли одному або групі учнів учитель пропонує в певній системі посильні завдання різної складності й цим самим створює сприятливі умови для розвитку і навчання кожного. Вчити всіх однаково не можна і тому диференціація теж належить до інтерактивного навчання (практика через дію, навчання інших, негайне творче застосування набутих знань…) 

Диспут 
Диспут - метод навчання, суть якого полягає в цілеспрямованому співставленні різних поглядів на наукову чи суспільну проблематику з метою формуваня в учнів оціночних суджень, зміцнення світоглядних позицій. Основною функцією цього методу є функція стимулювання пізнавального інтересу; допоміжними функціями є навчальна, розвивальна, виховна і контрольно-корекційна. Важливими умовами ефективності цього методу є попередня і ґрунтовна підготовка учнів як у змістовому, так й у формальному аспектах; наявність необхідних знань з теми, умінь висловити свої думки і позицію; однозначне формулювання запитань тощо. Результати використання диспуту дозволяють одержати об'єктивну інформацію про глибину і систему знань, особливості мисленя учнів, допомагають визначити перспективи подальшої роботи. 

Експрес-тести 
Учні вибирають один варіант відповіді з кількох запропонованих. 

Експертиза 
Імітаційна модель гри. На підприємство (завод, будівельна організація, проектний інститут) прибуває експертна комісія фірми. Її задача - оцінити якість продукції. Учитель як керівник підприємства пропонує всім учням класу стати членами експертної групи. 

Знайди пару 

Клас поділено на дві групи. Перша група отримує картки із запитаннями, друга - картки з відповідями. Кожен має знайти свою половину. Відповіддю може бути практичне завдання, тоді парам його необхідно виконати. 

Загорнутий лист 
На аркуші паперу, який загортається так, щоб наступний автор не бачив написаного, діти пишуть, що означає для них слово. Потім учитель з'ясовує, зачитувати чи ні те, що записали. Важливо не обговорювати записане оскільки досить часто це негативні асоціації, які заважатимуть подальшій роботі. Учитель лише робить аналіз написаного. 

Метод занурення 
Це метод із застосуванням елементів релаксації, навіювання та гри; навчання методом занурення - (сугестопедія) знімає з викладача відповідальність за виставлення оцінок, основний акцент припадає на переконання, тому головним знаряддям учителя є слово. 

Змагання 
Змагання сприяє розвиткові творчих сил і підвищенню активності учнів у різних видах діяльності (праці, громадській роботі) і передбачає рівняння на передових допомогу відсталим і на цій основі досягнення колективом вищих показників у своїй роботі. 
Однією з умов дієвості змагання є вміння викликати в дітей бажання брати в ньому участь. Окремі види змагань можна їм і запропонувати. В такому випадку треба вміло організувати дітей на участь у змаганні. 
Важливо також, щоб перед сторонами у змаганні висувалися щораз нові привабливі цілі, умови мають бути доступними, оформлення змагання - барвистим. 
Дієвість змагання підвищується, якщо його підсумки підводять регулярно. 

Заохочення і покарання 
Методи заохочення і покарання давно використовуються у виховній практиці. 
Основні методи виховання спрямовані на те, щоб створити нове у вихованні. Заохочення і покарання не створюють нового у становленні особистості школяра, вони виступають як регулятор тих дій, які здійснюються за допомогою основних методів виховання. До заохочень і покарань вдаються у тих випадках, коли треба посилити позитивні мотиви або, навпаки, загальмувати негативні. Тому до використання заохочення і покарання вдаються не завжди. 
Слід мати на увазі, що заохочення і покарання зачіпають усю особистість дітей, які глибоко їх переживають. Тому використання заохочень і покарань становить для вихователів певні утруднення. 
Заохочення спрямоване на вдосконалення дитини. Відзначаючи успіхи в діяльності і поведінці дітей, вихователі, колектив учнів виховують у них прагнення зробити ще більше. Тому форми заохочення мають бути максимально рухливими, динамічними. З цієї точки зору слід критично поставитися до деяких форм заохочень. Покарання - захід впливу на вихованців чи дитячий колектив за певний вчинок. Ставлення до покарань у педагогіці досить суперечливе. Прибічники авторитарної педагогіки виступали за широке застосування покарань, включаючи тілесні. Вони вважали покарання не стільки засобом виховання, скільки засобом керування дітьми. Послідовники теорії вільного виховання відкидали будь-які покарання. 
Прагнення увільнити дітей від покарань мало під собою певні підстави, бо покарання завжди тягне за собою переживання вихованця. У цьому прагненні був і протест проти насильства над дитиною. Значною мірою під впливом теорії вільного виховання в перші роки роботи радянської школи покарання було цілковито виключено з арсеналу засобів впливу на дітей. 
Важливою формою покарання є обмеження в правах: переведення з одного класу в інший, з однієї школи в іншу і як крайній захід - виключення із школи. 
Можна застосувати і таку форму покарань, як зміна ставлення до вихованця з боку вчителя чи класного колективу. Вона доцільна в тому разі, коли учень дорожить добрим ставленням до нього з боку вихователя і товаришів. Не рекомендується карати учнів працею. 

Інтелектуальна розминка 
Учитель ставить запитання з базових понять, або запитання можуть ставити заздалегідь підготовлені учні. 

Інструктаж 
Інструктаж - як метод навчання передбачає ознайомлення зі способами виконання завдань, інструментами, матеріалами, технікою безпеки, показ трудових операцій та організацію робочого місця. За місцем у навчальному процесі інструктаж поділяють на вступний, поточний і заключний. Вступний інструктаж здійснюється перед початком самостійної роботи учнів і передбачає доведення до них кінцевих результатів роботи. Поточний проводиться під час самостійної роботи і передбачає допомогу окремим учням. На заключному - вчитель демонструє кращі роботи учнів, аналізує результати, визначає подальші перспективи. 

Ілюстрування 
Ілюстрування - наочний метод навчання, який передбачає показ і сприйняття предметів, процесів і явищ в їх символьному зображенні за допомогою плакатів, карт, портретів, фотографій, схем, репродукцій, звукозаписів тощо. 

Інсайт 
Інсайт (з англ. - insight - проникливість) - 1) момент осяяння, здогаду, раптового зрозуміння. Здатність мислення, за якого у процесі розв'язання проблеми здійснюється уявне передбачення; 2) кульмінація інтуїтивного рішення, раптове знаходження нової ідеї, рішення. 

Інформаційний пропуск (пилка) 
В даному випадку створюється ситуація спілкування, коли учасники володіють різною інформацією. При використані цього методу текст поділяється на декілька частин (за кількістю учнів у групі) або використовується декілька текстів з однієї теми. Ці частини даються кожному учню в групі для читання. Потім вони спілкуються між собою, щоб дізнатися про зміст кожної частини, або про різні точки зору на одну тему. 

Метод евристичних запитань (ключових питань) 
Будь-яке завдання необхідно розглядати з різних точок зору; до основних ключових евристичних питань відносяться: хто? (суб'єкт), що? (об'єкт), навіщо? (мета), де? (місце), чим? (засіб), як? (метод), коли? (час). 

Метод інверсії 

Метод інверсії (метод особистої аналогії) - в основі методу заміщення однієї особи іншою чи досліджуваного об'єкта або процесу іншим. 

Метод інциденту 

Метод інциденту - спрямований на подолання вікової та особистої інерційності та вироблення адекватних способів поведінки у стресових ситуаціях: у момент дефіциту інформації, часу, в аварійних обставинах. 

Кути 
За кількістю кутів у класній кімнаті вчитель пропонує варіанти конструкції навчальної задачі: теоретичної, практичної, художньої тощо. Учні вільні вибирати "кут", тобто групи і способи роботи. 

Конкурс запитань 
Вивчаючи матеріал самостійно, учні готують по кілька запитань творчого проблемного характу. Обмін запитаннями відбувається у формі конкурсу. 

Корова 
Представник від групи учнів показує без слів задумане поняття. 

Карусель 
Учні сидять у двох колах обличчям один до одного. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє рухається. Вчитель вивішує на дошці завдання, учні розв'язують його в парах (як сидять - один напроти одного). За сигналом вчителя відбувається зміна партнерів, і робота продовжується вже у складі інших пар. Учитель контролює роботу. 

Метод конкретної ситуації 
Метод конкретної ситуації - розвиває в учнів здібності до аналізу нетрадиційних задач та вміння формулювати задачу самостійно, стимулює звернення до літературних джерел, консультацій, підсилює потяг до набуття додаткових теоретичних знань. 

Mетод ключових слів 
Одна з важливих складових успіху людини у навчанні та в подальшому розвитку - це пам'ять і вміння нею користуватися. Пам'ять - стартовий маданчик для злету людської думки. Це - "комора" інформації, "резервуар" ідей. 
Віками створювалися різні системи запам'ятовування, методики і методи, які мали великий успіх. Зокрема метод ключових слів, в основі якого були уява та фантазія що допомагали швидко і не напружуючись запам'ятати велику кількість найнезнайоміших слів і виразів. 
Цей метод, описаний у наукових дослідженнях наприкінці 19 ст. витримав випробування часом. Створена І.Ю.Матюгіним методика - "ейдека", що спирається на накопичений людством досвід, на властиве кожній людині вміння уявляти та фантазувати не тільки за допомогою зорових уявлень, а й інших відчуттів, дає можливість відчути смак успіху. 
Нервова система людини не є безладним скупченням різних її видів. Слова, які чує дитина, негайно збуджують в її уяві образ пов'язаний з цими словами, і, навпаки, образу, який ми пригадали, відповідають певні слова і звуки. Ця здатність нервової системи є основою надзвичайно цікавих явищ пам'яті. Чим більше органів чуття беруть участь у сприйманні якогось враження або групи вражень, тим краще вони залягають у пам'ять і легше потім згадуються. 
- Наприклад, знаменник (з - земля) знаходиться внизу, чисельник (ч - чоло, чайка, чоловік) угорі 
- Винесення спільного множника за дужки, зведення подібних доданків, називають "додаванням цукерок" (гривен ) : 
23 Ц + 17Ц = 40Ц . 
- Число, що не має спільного множника, виділяю, називаючи " крокодильчиком" (хижаком) 
41х + 29Х +7 ! (УВАГА! - хижак ). 
Ланцюжок-асоціація не замінює текстових правил, які формують і удосконалюють мову. Він виконує роль орієнтиру, який допомагає уникнути помилок. 

Конкретизація 
Метод конкретизації має такі компоненти: сходження від абстрактного до конкретного; знакове оформлення результатів конкретизації (приклади, задачі, схеми, моделі та ін.). 

Лото 
Учні одержують картки "Лото", в клітинках якого знаходяться завдання, що необхідно розв'язувати. Учні записують розв'язання в зошити, а знайшовши відповідь, накривають завдання карткою. На звороті кожної картки - буква. Таким чином, розв'язавши всі завдання, учні одержують ім'я відомого вченого, якому належить відомий вислів. 

Лови помилку 
Група учнів отримує картки, де припущено помилки в назвах, ознаках, властивостях тощо. 

Лекція 
Лекція - передбачає усний виклад навчального матеріалу, який характеризується великим об'ємом, складністю логічних побудов, сконцентрованістю розумових образів, доведень і узагальнень (часто розглядається як форма організації навчання). Лекція триває, як правило, весь урок, інколи - два. Предметом шкільної лекції здебільшого є опис складних систем, явищ, об'єктів, процесів, наявних між ними зв'язків і причиново-наслідкових залежностей. Очевидно, що лекція доречна лише в старших класах, коли учні вже мають необхідний для сприймання і осмислення матеріалу лекцій рівень підготовки. В лекції застосовуються такі прийоми усного викладу: підтримка уваги, активізація мислення слухачів, переконання, аргументація, доведення, класифікація, систематизація. 
Основні умови ефективного проведення лекції: створення конкретного плану, повідомлення учням теми, мети і завдань, логічний і послідовний виклад змісту лекції, проблемність та емоційність викладу, гнучке управління розумовою діяльністю учнів, запис основних положень, використання наочності, поєднання лекції з семінарськими і практичними заняттями. 

Маг 
Учні класу діляться на три команди "допитливі", "кмітливі", "критики". "Допитливі" ставлять запитання чи завдання за темою заняття або за пройденим матеріалом. 
" Кмітливі" дають відповіді на поставлені запитання або вирішують завдання. "Критики" стежать за регламентом, критикують дії й рішення двох перших груп, пропонують розподіл п'яти наявних балів між трьома командами. Максимальна оцінка: два бали - за запитання, три бали - за відповідь. "Критики" отримують бали, які вони аргументовано віднімуть у двох інших команд. Учитель має право "вето" на справедливе рішення критиків і право присудити додатковий бал за особливо цікаве запитання (завдання) або відповідь (розв'язання). Після кожного туру команди міняються місцями: "допитливі" стають "кмітливими" , "кмітливі" - "критиками" , "критики" - "допитливими". Учитель підбиває підсумки, проставляє бали проти кожного прізвища, аналізує дії учасників, вказує на допущені помилки, заслуховує міркування учнів. 

Мандрівка 
Групи "мандрують" незнайомим маршрутом, використовуючи матеріал різних джерел знань. Групи складають маршрут або стислу оповідь про певний об'єкт. 
озковий штурм 
На дошці учитель пише слово відповідно до теми уроку. Кожен учень підходить до дошки і пише одне-два слова, які, на його думку характеризують дане поняття. 
Обговорюються результати роботи. 

Мозкова атака 
Метод полягає у вирішенні проблеми та виробленні певної ідеї за обмежений час (10 - 15 хвилин). Обрати керівників груп шляхом проведення бліцтурніру (5-6 запитань із теми уроку), решта учасників формується за вибором учнів. 5 - 6 осіб (оптимальна кількість дітей у групах) розміщуються навколо стола. Лідер групи отримує та оголошує тему для обговорення та пропонує протягом хвилини по черзі висловити свої думки. Секретар фіксує ідеї. Головне - кількість ідей. Кількість породжує якість. Мають право на існування й абсурдні, на перший погляд, думки. Не допускати критики. Можливе запозичення чужих ідей з метою їх удосконалення. Важливо у процесі обговорення довести правильність своєї думки, а також бажано дійти спільного висновку. Ідеї груп записуються на дошці. У процесі обговорення обґрунтовується остаточний вибір. Рефлексія: "Ця ідея допоможе нам…", "Ми дійшли думки, що…", "У ході обговорення я зацікавився…". 
Вид роботи активізує інтелектуальні здібності дітей, розвиває фантазію, виробляє вміння толерантно ставитись до чужих думок. Ця діяльність потребує певної підготовки класу, ознайомлення учнів із правилами "мозкового штурму". 

Мікрофон 
Цей прийом може використовуватись як у груповій, так і у фронтальній роботі з учнями, може стати частиною інших інтерактивних прийомів ("Мозкова атака", "Акваріум" тощо). Полягає у вільному висловлюванні ідей, думок або відповідей на запитання. Діти повинні дотримуватись певних правил: висловлюватись по черзі й тільки в символічний (іграшковий) мікрофон, не перебивати та не критикувати інших. Даний вид роботи дозволяє виховувати в учнів уміння вислуховувати інших, бажання ділитися своїми думками. 
Учні за допомогою "мікрофона" самостійно формують позитивну мотивацію для вивчення певної теми, вона сприяє розвиткові мови. Бажано поповнювати знання не лише програмовим, а й додатковим матеріалом. 

Мозаїка 
Учням пропонують самостійно опрацювати матеріал (кожному різний) і законспектувати його в одній із розділів таблиці за певний час. Після цього діти по черзі знайомлять свою групу з конспектом, а члени групи повинні за ним записати в таблицю ті самі нотатки. На кінець спілкування в усіх членів групи повинна бути заповнена таблиця. 

Міні-практикум 
Виконання невеликого практичного завдання за допомогою підручника, картки тощо. Заняття в малих групах, бригадах і ланках. У положення соціальної активності ставляться окремі школярі, які виконують роботу бригадирів, консультантів, тобто ті, хто навчає малу групу. Але таких школярів незначна меншість - не більше 20-ти відсотків. Але головне навіть не в цьому, а в тому, що саме ці бригадні заняття в масовій школі майже не практикуються. Із сотні вчителів тільки два-три вчителя на своїх уроках проводять бригадні заняття. При традиційній класно-урочній системі бригадні заняття виявляються непотрібними, а якщо в них і виникає необхідність (наприклад, виконання вимірювальних робіт, деяких лабораторних робіт), то тільки як виняток. 

Прийом можливого вибору 
Прийом можливого вибору - для стимуляції активності і самостійності учнів у навчанні, ситуації можуть бути 3-х ступенів: найнижчий із 2-х завдань, далі - із 3-х і більше. Третій ступень - створення умов, коли саме діти перевіряють власний вибір, а вчитель грає роль помічника. 

Монолог винахідника 
Прийом "монолог винахідника" - базується на міркуваннях винахідника, його промов для себе, коли він сам до себе ставить питання і відповідає на них (діалог із самим собою), для його реалізації треба мати добре розвинуті рефлексивні здібності. 

Пізнавальні ігри
Цінним методом стимулювання інтересу до навчання можна назвати метод пізнавальних ігор, що спирається на створення в навчальному процесі ігрових ситуацій. Гра давно вже використовується як засіб збудження інтересу до навчання. В практиці роботи викладачів використовуються настільні і тренажерні ігри, за допомогою яких вивчається історія, тваринний світ, типи літаків і кораблів, тощо. 

Незакінчені речення 
Під час використання прийому "Незакінчені речення", формулюється незакінчене речення із правила та пропозицією для учнів висловлюючись, закінчити його. 
Цей прийом часто можна поєднувати з " Мікрофоном". Він сприяє розвиткові вміння учнів говорити коротко, переконливо й по суті. 

Навчаючи - учусь 
Суть прийому полягає в тому, що кожен учень може передати свої знання іншим дітям та отримати від однокласників нову для себе інформацію у процесі спілкування. 
Кожна група має певний обсяг інформації, розділеної на частини та записаної на окремих індивідуальних аркушах. За певний час діти повинні засвоїти свою частину інформації та поділитися з іншим учасником групи. Спілкуватись потрібно тільки з одним учасником. Таким чином, усі діти у групі засвоюють певну суму знань. Потім групи обмінюються делегатами, які навчають дітей іншої групи того, що вивчили самі. 
Прийом виявився дуже ефективним при узагальненні матеріалу з обраної теми, закріпленні та повторенні вивченого. Стимулює в учнів бажання до навчальної діяльності, створює ситуацію успіху. 

Наочні методи навчання 
Наочні методи передбачають використання ілюстрацій і демонстрацій з метою доказовості словесних тлумачень. Наочний метод - це спосіб наочно-почуттєвого ознайомлення учнів з різними предметами, явищами, процесами, що є об'єктами навчання. Наочні методи використовуються у тісному взаємозв'язку із словесними. Їх специфічною особливістю є розвиток спостережливості учнів. 

Навіювання (сугестія) 
1) у широкому розумінні - будь-який психічний вплив однієї людини на іншу (прохання, наказ, порада), унаслідок якого в людини, яка зазнає навіювання, усупереч (а іноді й проти) її волі та свідомості виникають певні уявлення, судження, учинки; 2) спосіб педагогічного спілкування, що тісно взаємодіє з переконанням, характеризується як передача психічного стану вчителя учням, вплив на їх емоційно чуттєвий рівень свідомості. 

Нарада піратів 
Прийом "нарада піратів" - використовується в умовах гострого дефіциту нових ідей, у малій групі при потребі сформувати ідею, в умовах дефіциту часу та інформації. 

Опитування-естафета 
Проводиться між рядами. Учитель роздає учням перших парт дидактичні картки із запитаннями, вони відповідають і передають далі. 

Опорний конспект 
Під опорним конспектом розуміють схеми , які відображають зміст і структуру матеріалу, що вивчається . Опорний конспект дає змогу виділити основні твердження та означення і допомагає замам'ятати їх. 
Основна мета використання опорних конспектів: 
- навчати учнів аналізувати теоретичний матеріал і виділяти основне; 
- полегшити вивчення означень і тверджень. 
У процесі навчання опорні конспекти будуємо під час пояснення нового матеріалу . Розглядаючи нове означення чи твердження, аналізуючи його, учитель записує опорний конспект на дошці . Учні записують його в окремий зошит і мають змогу відразу з'ясувати незрозумілі моменти . Опорні конспекти можуть бути різними . Найпростішим є лінійний опорний конспект. У твердженні , що вивчається, виділяємо основні особливості, які послідовно зв'язані одна за одною. 
Деякі твердження описати за допомогою лінійного опорного конспекту неможливо, оскільки поняття має кілька особливостей у такому випадку використовується розгалужений опорний конспект. Розглядаючи кожний випадок, поступово записуємо його: вчитель на дошці, а учні - в зошитах. Розгалуження в конспекті дає змогу учням усвідомити зв'язки між усіма частинами твердження. У процесі розв'язування вправ ми також виділяємо основні етапи і записуємо їх за допомогою опорного конспекту. 
Доцільно використовувати паралельну роботу: опорний конспект - робочий зошит або навпаки. 
Опорні конспекти можна використовувати також і для перевірки знань учнів. Ними зручно користуватися в процесі повторення матеріалу. 
Опорні конспекти використовуються в комплексі з іншими методами вивчення. 

Пояснення 
Пояснення - словесний метод навчання, основне завдання якого - розкрити причиново-наслідкові зв'язки і закономірності у розвитку природи, людського суспільства і людського мислення. Пояснення іноді називають найскладнішим видом розповіді. Часто, особливо на уроках в початковій школі, пояснення поєднується з описом, бесідою, використанням наочності. 

Предметний крос 
Учитель зачитує незавершені вислови та пропонує учням доповнити їх необхідними відомостями. 

Приваблива мета 
Учитель формує цікаву для учнів мету, розв'язуючи тим самим навчальні завдання. 

Полеміка 
Полеміка, багато в чому схожа з дискусією, суттєво відрізняється від останньої як стосовно мети, так і засобів. Мета полеміки - не досягнення згоди, а перемога над іншою стороною, утвердження в власної точки зору. Засоби, які використовуються у полеміці, не обов'язково мають бути настільки нейтральними, щоб з ними погоджувалися всі учасники. Кожний застосовує ті прийоми, які вважає необхідними для досягнення перемоги, і не рухається з тим, наскільки вони відповідають уявлення інших учасників полеміки про допустимі прийоми суперечки. 

Прес-конференція 
Обговорення того, наскільки повно було виконано роботу, розкрито тему, в якому напрямі можна було б вивчати її далі. 

Предметний диктант 
Проводиться за базовими поняттями: темп роботи - високий. 

Практичність теорії 
Корисність навчальної теми доводиться вчителем шляхом розв'язання конкретної ситуації. 

Предметна мозаїка 
Група учнів отримує картки, на яких запропоновано набір слів, з яких потрібно скласти задані поняття. 

Послухай мене 
Спочатку один учень із пари говорить, а інший пасивно слухає, після цього другий учень розповідає історію всім присутнім так, як він її зрозумів. Історії для обговорення беруть із попереднього домашнього завдання. Потім учні міняються позиціями і говорить той, хто мовчав, він розповідає свою історію, а його партнер активно слухає. 

Прес 
Учитель пропонує підбити підсумки уроку методом "прес". Тобто діти один за одним будують і проголошують заключне положення до заняття за схемою (яку краще видати учням): 
1.Я вважаю, що…(висловіть свою думку) 

Помилка в поясненні 
Поясняючи матеріал, учитель навмисне припускається помилок. Він пояснює свій намір: учні мають знайти помилку вчителя під час розв'язання завдання.. 

Подив 
Учитель подає навчальний матеріал у такій формі, що навіть повсякденне стає незвичайним. 

Пошук інформації 
"Пошук інформації", використовую для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал. Для груп розроблено запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації - це роздатковий матеріал, підручник, довідкові видання. Учні об'єднуються в групи. кожен отримує запитання по темі уроку. Визначається час на пошук та аналіз інформації. Наприкінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи, які потім повторюються і розширюються всім класом. До цієї групи необхідно помістити інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу, обговорення проблеми в загальному колі, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань, тому різновидом на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію 

Проблемна ситуація 
Проблемна ситуація - ситуація, для оволодіння якою окремий суб'єкт (або колектив) має знайти та застосувати нові для себе знання і способи дій. 

Порівняння 
В методі порівняня виділяють такі дії: визначення об'єктів порівняння; виявлення основних ознак; співставлення; встановлення подібності чи відмінності; знакове оформлення результатів порівняння (таблиця, план, схема чи модель). 

Проект, метод проектів 
1) запланована діяльність, що передбачає досягнення поставлених завдань протягом певного періоду часу і в межах певного бюджету; 2) навчально-практична діяльність, що має певні освітні цілі; включає дослідження та вирішення проблем, використання різних матеріалів, планується та виконується учнями та викладачами за умов, близьких до реальних. 

Робота з книгою 
Робота з книгою як метод навчання забезпечує можливість багаторазово опрацьовувати навчальну інформацію в доступному для учня темпі і в зручний час. Сучасні програмовані навчальні книги ефективно розв'язують проблеми інформаційного забезпечення, контролю, корекції, діагностики знань та вмінь. Робота з книгою передбачає декілька цілей: ознайомлення зі структурою, читання окремих розділів, розв'язування прикладів чи задач, пошук відповідей на запитання, виконання контрольних тестів, запам'ятовування матеріалу. 
Важливими умовами, що забезпечують ефективність використання цього методу є: уміння швидко, раціонально читати і розуміти прочитане; уміння виділяти головне у матеріалі, що вивчається; уміння створювати опорні конспекти; уміння знаходити літературу з питання, що вивчається. 
Розрізняють два види роботи з книгою: під керівництвом учителя (на уроці) і самостійно (в домашніх умовах). Пізнавальна робота на уроці передбачає поділ навчального матеріалу на частини, виконання необхідних дій із запам'ятовування, розуміння, порівняння, класифікації. Робота з підручником в домашніх умовах розпочинається з відтворення знань, одержаних під час уроку. Тому, основним напрямком цієї діяльності є синтезування навчального матеріалу, засвоєного на уроці, з текстом підручника. Самостійна робота з підручниками підвищує пізнавальну самостійність учнів, якість засвоєння знань, формує уміння вчитися, навички самоконтролю. Важливими прийомами раціональної роботи з книгою є: установка на запам'ятовування основних положень, теорій, правил тощо; мисленеве створення плану прочитаного, його фіксація; створення опорного конспекту. 
Основними вадами у використанні цього методу є значні витрати часу та пізнавальних зусиль, ігнорування індивідуальних особливостей учнів. Тому вчителеві доцільно поєднувати роботу з книгою з іншими методами навчання. 
Особливою популярністю в сучасних умовах користуються програмовані підручники, в яких крім навчальної міститься й управлінська інформація (учні отримують вказівки щодо виконання роботи, підтвердження правильності виконуваних дій). 

Рольові ігри 
"Рольові ігри" сприяють не лише розвитку вміння викладати свої думки, а й з повагою ставитися до думок і пропозицій інших. Атмосфера доброзичливості, заохочення під час обговорень, підтримка сором'язливих дітей під час інтерактивних вправ зумовлює розумову й емоційну розкомплектованість учнів, знижує страх перед можливими помилками, сприяє розвитку вміння аргументувати. 

Реклама 
Метод реклами зацікавлює учнів своєю новизною, сучасністю. Адже вони бачать, яке велике значення в житті має реклама. Користуючись цим прийомом, часто даємо учням завдання підготувати рекламу про якесь поняття, застосування якоїсь теми та ін. "Реклама" допомагає учням в цікавій і захоплюючій формі показати предметне застосування у різних галузях знань. 

Розповідь відповідальної особи 
Цей прийом існує у двох варіантах. 
Варіант 1. Людину, яка добре розповідає або читає, приємно слухати. Це потрібно вміти кожному. Вчитель пропонує учню уявити себе в ролі лектора, учителя, професора тощо й розповісти потрібний матеріал так, щоб його приємно було послухати друзям-однокласникам. 
Варіант 2. Представити матеріал у вигляді рольової гри (ролі за вибором учнів). 
Ці прийоми сприяють розвитку емоційного світу людини. Емоції виникають під впливом різних подразників, які надходять із зовнішнього світу або з середини самого організму, від органів до тканин. Вони необхідні, тому щозрізноманітнюють барвами наше життя, роблять його цікавим. Саме слово емоція в збудження хвилювання. 
Американський психіатр П.Екман після проведених досліджень стверджує, що й вираз обличчя людини, в свою чергу, впливає на її емоційний стан. Коли учасники експериментів імітували вирази переляку, гніву, захоплення, в них виникали й відповідні емоції. Складніше було з усмішками, адже їх існує 18 видів, і не всі вони означають радість. 
Практика доводить, що школярі, читаючи й відповідаючи, використовують такі засоби виразності, як жест чи міміка, невміло. Наприклад, розповідають про щемливе - з усмішкою. Пошлемося тут знову на авторитет Василя Сухомлинського: "Виховання емоцій - це не якесь окреме вузьке завдання, а сама суть усього процесу становлення людини". Ось чому на уроках потрібно учнів навчати правильно використовувати жести, міміку поруч із такими засобами виразності як темп, сила голосу, його тон. 

Розповідь 
Розповідь - це монологічний виклад навчального матеріалу, який використовується для послідовного та емоційного повідомлення знань. Здебільшого розповідь використовується для викладу описового навчального матеріалу (про природні умови, факти, явища тощо). 
Розповідь як метод має свої прийоми: міркування вчителя, акцентування уваги, аналіз фактів, прикладів, пояснення окремих зв'язків об'єктів, що вивчаються. Але, якщо аналіз фактів, зв'язків і прикладів під час розповіді забезпечує усвідомлення учнями основного змісту навчального матеріалу, то можна стверджувати про перехід цього прийому у метод пояснення. 
За дидактичними цілями виділяють декілька видів розповідей: розповідь-вступ, розповідь-виклад, розповідь-заключення. 
- Розповідь-вступ - "готує" учнів до сприйняття нового навчального матеріалу, формує інтерес та потребу у здобутті нових знань. Цей вид розповіді характеризується відносною яскравістю, чіткістю, захопленістю і емоційністю викладу. 
- Розповідь-виклад - розкриває зміст нової теми, повідомлення здійснюється за певним логічним планом в чіткій послідовності, з виділенням головного, суттєвого, із застосуванням ілюстрацій і переконливих прикладів.
- Розповідь-заключення (в кінці уроку) - передбачає виділення основних думок, формулювання висновків та узагальнень, постановку завдань для подальшої самостійної роботи. 

Релаксація 
Релаксація (від лат. relaxatio - зменшення, ослаблення) - перехід системи у стан рівноваги, розслаблення. Релаксація є компонентом регуляції глибинних психофізіологічних процесів, засобом зняття нервово-психічної напруги (аутогенне тренування), психогігієнічного очищення. 

Рефлексія 
Рефлексія (з лат. reflexio - звернення назад) - 1) усвідомлення співрозмовником того, як він сприймається партнером зі спілкування. Це процес дзеркального відображення один одного, зміст якого полягає у відтворенні внутрішнього світу партнера, де одночасно відтворюється і свій внутрішній світ; 2) осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів власної діяльності, соціального й індивідуального способу існування, самоаналіз; 3) один з механізмів людського взаєморозуміння як здатності уявляти себе на місці іншої людини, подумки бачити, "програмувати" за неї ту чи іншу ситуацію. 

Розв'язування з пропусками 
Завдання учням - заповними пропуски. В цей час є можливість перевірити, як учні підготовлені до сприйняття нового матеріалу, на якому етапі в них, виникають затруднення. Такий прийом активізує навчальну діяльність усіх учнів, формує навички самоконтролю, а також сприяє розвитку алгоритмічного мислення. 

Світлофор 
Учитель ставить запитання з вивченого метеріалу. Учні піднімають замість відповіді (так, ні, не знаю) кольрову картку.. 

Спостереження 
Спостереження - як метод навчання передбачає тривале цілеспрямоване сприймання об'єктів чи явищ з фіксацією змін, які в них здійснюються, і на цій основі - виявлення внутрішніх зв'язків і залежностей, розкриття сутності явищ.В умовах спостереження учень не втручається в ті явища, які він сприймає. Спостереження виконують в основному дві функції - демонстраційно-ілюстративну і дослідницьку. В першому випадку вони є засобом закріплення раніше засвоєних знань, умінь і навичок, в іншому - стають засобом здобуття нових знань (наприклад, спостереження за змінами у природі, рослинами, тваринами тощо). Самостійні спостереження учнів мають місце під час проведення уроків, в процесі гурткової роботи чи при виконанні домашніх завдань. Вони є короткочасними, тривалими, фронтальними чи індивідуальними. Тривалі спостереження вимагають систематичної фіксації у щоденниках фактів і висновків. 
Організація спостережень передбачає такі основні етапи: 
1.Повідомлення мети і завдань спостереження. 
2.Мотивація пізнавальної діяльності. 
3.Вступний інструктаж вчителя. 
4.Актуалізація знань, необхідних для проведення роботи. 
5.Самостійне спостереження. 
6.Аналіз, узагальнення фактів. 
7.Формулюваня висновків. 
8.Теоретична інтерпретація результатів спостереження. 

Співбесіда 
Співбесіда, як і залік, тільки у формі індивідуальної бесіди, проводиться з метою з'ясувати рівень засвоєння учнями знань, умінь і навичок. 

СКБ 
СКБ організуючи урок-ділові ігри, імітує роботу спеціального конструкторського бюро (СКБ). 
На таких уроках, розповідає вона, моделюється праця різних спеціалістів, тому я формую з учнів такі групи: постачальників вихідних даних (мета - актуалізація опорних знань), допомоги (видає зведення з довідкової літератури), "мозкового центру" (висуває гіпотезу, ідеї), експериментаторів (демонструє явища, що лежать в основі пропонованої конструкції), інженерів (збирає сконструйовану установку і показує її дію), істориків (шукає зведення про розвиток наукових поглядів з даного питання), оглядачів (дає уявлення про значення розглянутої проблеми для життя суспільства, підбирає факти про моральну відповідальність спеціалістів за наслідки застосування їхніх науково-технічних досягнень), правил безпечної праці, охорони навколишнього середовища, економістів, психологів (організує психологічне розвантаження учнів на уроці), ВТК (оцінює роботу груп). У залежності від теми створюю не весь набір груп, а тільки їхню частину. 

Метод синектики 
Метод синектики - це спосіб стимулювання в учнів уяви, учні імпровізують, об'єднують, порівнюють, шукають відповідні аналогії (прямі, суб'єктивні, символічні, фантастичні). Синектика - з англ. поєднання різнорідних елементів. 

Список контрольних запитань 
Прийом "список контрольних запитань" - висунення та обговорення певного набору питань, що охоплюють такі аспекти розв'язання проблемної ситуації, як вияв усіх вірогідних змін об'єкта винаходу; формування задачі, визначення аналогічних і другорядних, визначення головної, перерахування недоліків рішень, підбір аналогій. 

Стимулювання творчої активності 
Прийом стимулювання творчої активності учнів - цікавих прикладів і парадоксів, цікавих аналогій, ефекту здивування та ситуації новизни, відкриття та можливість вибору, запитань, морфологічного аналізу, колективна записна книжка, "нарада піратів", система творчого пошуку. 

Аналіз життєвих ситуацій 
Стимулювання шляхом аналізу життєвих ситуацій. В якості прийому стимулювання часто застосовується аналіз життєвих ситуацій. Цей метод навчання безпосередньо стимулює навчання за рахунок максимальної конкретизації знань. 

Ситуація успіху 
Створення ситуації успіху в навчанні - один з дієвих прийомів стимулювання інтересу до навчання учнів, що зазнають певних труднощів в навчанні. Відомо, що без переживань та радощів успіху неможливо розраховувати на подальші успіхи в подоланні навчальних труднощів. Тому викладачам слід так підбирати матеріал, щоб учні отримали на відповідному етапі доступне для них завдання, що придало б їм впевненості в собі. Ситуації успіху створюються і шляхом диференціації допомоги учням у виконанні навчальних завдань одних і тих же рівнів складності. Важливу роль в створенні ситуації успіху грає забезпечення сприятливої морально-психологічної атмосфери в ході виконання тих або інших навчальних завдань. Сприятливий мікроклімат під час навчання знижує почуття невпевненості і побоювання. Стан тривожності при цьому змінюється станом впевненості. 

Програмоване навчання 
Програмоване навчання - така організація процесу навчання, при якій учні за допомогою особливим чином підготовлених дидактичних засобів (програми) можуть самостійно здобувати нові знання й уміння. 

Прямий зв'язок 
Прямий зв'язок - повідомлення інформації від учителя до учня, за допомогою якої передаються інструкції про необхідні навчальні дії. 

Театралізація 
Учитель пропонує розіграти конкретну ситуацію в ролях. Для цього учням потрібно підготуватися, тобто вивчити відповідний матеріал. 

Творча лабараторія 
Кожна група шукає відповідь на проблемне питання або розробляє розв`язання певної ситуації. 

Так-ні 
Учитель (учні) загадує поняття, пов'язані з темою, що вивчається, а учні намагаються знайти відповідь, ставлячи навідні питання, відповідати на які слід лише Так або Ні 

Тренування 
Метод тренування - чуйності або сенситивний метод (чи метод програвання ролей) формує вміння керувати стилем своєї поведінки за рахунок свідомості того, як вона сприймається оточуючими, розвиває певні особистісні якості.. 

Тести 
Тест на знання (англ. attainment test) - тест, призначений для вимірювання навченості в певній галузі знання. 
Тести на інтелектуальність (англ. intelligence test) - метод групового або індивідуального оцінювання здатностей особистості до навчання, розв'язання задач і поведінки в нових ситуаціях. Результати тестування часто виражаються в числових коефіцієнтах. 
Тест на уміння (англ. performance based test) - тест на здатність до досягнення бажаних результатів. 
Тест невербальний (англ. inverbal test) - тест, зміст якого виражено символами, фігурами, цифрами або малюнками, але не словами. 
Тест нормативний (англ. norm-referenced test) - тест для виявлення підготовленості в даній галузі у відповідності з певними нормами. 
Тест підсумковий (англ. final test) - робота (залік), що проводиться по завершенні навчальної програми з метою визначити ступінь опанування матеріалу. 
Тест прогностичний (англ. prognosis test) - тест, що використовується для передбачення майбутніх успіхів у певній предметній галузі. 
Тест SAT (Scholastic Aptitude Test) США - тест на навчальні здібності. Визначає основні розумові здібності та разом з іншою інформацією про закінчення середньої школи показує можливості учня до навчання в коледжі. 

Учитель - учень 
Працюючи в парах, учні вивчають різний навчальний матеріал, потім один стає "вчителем" та пояснює іншому прочитане, після чого вони міняються ролями. 

Фантастичне запитання 
Учитель моделює фантастичну ситуацію. Наприклад, на уроці математики під час вивчення теми "Число 1 цифра 0" учитель запитує: Уявімо, що в математиці зникла цифра 0. Що відбувається в країні Математиці у зв'яску з цією подією. 

Фантастична добавка 
Учитель моделює фантастичну ситуацію, яка допоможе розв'язати реальні навчальні завдання. 

Хто більше 
Учням пропонують перелічити на аркушах паперу терміни, які використовують у даній навчалній темі. Через 3 - 4 хвилини учні припиняють записування слів. Учитель пропонує одному з учнів зачитати записані ним слова. Інші викреслюють назви, що повтоторюються. Учень, у якого записано найбільше термінів, перемагає. 

Чомучка 
Групи учнів обмінюються підготовленими вдома запитаннями, які починаються зі слова чому. 

Шпаргалка 
Конспектувати навчальні матеріали намагаються майже всі, але мало хто вчиться мистецтва короткого й дохідливого зображення навчальної інформації, так, щоб це було зрозуміло всім і насамперед було легко запам'ятати самому. У центрі шпаргалки зобразіть декілька головних, понять. Напишіть їх різним кольором, шрифтом, обведіть. Убік намалюйте стрілки, лінії. Відобразіть, з якими поняттями співвідносні ваші слова, малюнки - символи. Умова одна: сама шпаргалка має бути зрозумілою будь - кому з присутніх. 
Учитель роздає навчальний матеріал ( можна взяти будь-який параграф із підручника), і кожен намагається скласти за ним шпаргалку в заданий час.По закінченню заданого терміну вчитель збирає роботи, перетасовує їх і передає по колу учасникам для оцінки. Кожен з учнів оцінює чергову шпаргалку. 
Групи учнів, виконуючи навчальне завдання, створюють власну шпаргалку, фактично опорну схему, за якою будують свою відповідь. 
Якщо домашнє завдання складне, учням пропонується зробити вдома на великому аркуші шпаргалку та користуватися нею під час опитуванням.