Емоційне вигорання - це криза: людина жила таким насиченим або виснажливим життям, що організм сказав "стоп".Людина починає частіше хворіти, гірше спати, швидко втомлюється.
Потім додаються зниження уваги та пам’яті, і наостанок – дратівливість, тривожність, страх, вразливість. Може бути втрата мотивації та інтересу до життя.
ЩО РОБИТИ?
1. Знайте і перевіряйте свій ресурс
Людина подібна до джерела: не можна брати більше за відновлювальний ресурс. Кожен повинен точно знати свої емоційні, енергетичні та фізичні можливості, аби вчасно їх відновлювати і не "брати в борг". Це як аналіз крові – потрібно перевіряти себе на рівень втоми, можливостей і витривалості. Відомі прислів’я "рука, що дає, не збідніє" та "чим більше даєш, тим більше отримуєш" справедливі лише за певних умов.
Якщо віддати все, то не залишиться нічого. А джерело повинно наповнюватись. Коли робиш добро іншим, потрібно пам’ятати ще про одну людину – про себе.
Якщо віддати все, то не залишиться нічого. А джерело повинно наповнюватись. Коли робиш добро іншим, потрібно пам’ятати ще про одну людину – про себе.
2. Запобігайте вигоранню системно
Коли є місія, стратегія, вимірювані показники ефективності та реальні цілі, людина не вимагає від себе забагато та може побачити позитивні результати своєї роботи. Керівникам важливо обирати профпридатних працівників, бо не вся робота всім підходить. Наприклад, меланхолік, який і так усе бачить у чорному кольорі, швидше за все зруйнує себе і не допоможе нікому.
Буває, що в благодійність приходить людина з почуттям провини. Наприклад, у жінки помер чоловік від онкологічного захворювання. Десь глибоко в душі вона вирішила, що не змогла йому допомогти, і тепер хоче спокутувати цю провину. Але для чого вона це робить? Щоб знищити себе. Вина – це покарання. Нічого хорошого з цього не виходить. Але так буває не завжди.
Іноді людина починає робити добро і одужує, їй стає легше, вона отримує колосальний заряд енергії. Керівник повинен бути трішки психологом, аби зрозуміти, який напрямок діяльності збагатить саме цю людину. Працівників важливо регулярно перевіряти на професійне вигорання.
Для цього, наприклад, є простий опитувальник на 22 питання, складений американськими психологами Маслач і Джексон – його можна знайти у відкритому доступі.
3. Уникайте жалості
Потрібно чітко розмежовувати співчуття та жалість, бо перше необхідне всім, а друге підриває здоров’я. Жалості потрібно уникати, бо вона спустошує і нічого не пропонує натомість. Це почуття потрібно якнайшвидше перевести в раціональну площину. Чи можете ви допомогти цій людині? Як саме? Якщо не можете ви, то хто може?
Не беріть на себе забагато, ви не можете допомогти всім без винятку, деякі речі просто поза зоною вашого впливу. Будь-яка допомога, яку людина готова прийняти, поліпшує її стан. Навіть у найважчих обставинах. Жалість призводить до порушення особистих кордонів та деперсоналізації – ототожнення себе з усім, що робиш.
Деперсоналізована людина порушує кордони у стосунках та стає залежною від вдячності. А залежність завжди виснажує, чи то куріння або алкоголь, чи то невротична любов, чи то залежність від благодійності.
4. Робіть хороші справи для себе
Якщо людина помітила у себе симптоми емоційного вигорання, їй передусім потрібно взяти тайм-аут. Як лікують зламану ногу? Тимчасово накладають на неї гіпс, щоб не давати рухатися і забезпечити їй спокій. Так і з психікою — треба відпочити і розібратися в причинах вигорання. Як розібратися? Визначити, що і в якій сфері призвело до поломки. Далі може бути робота з психологом або фахівцем, який міг би правильно провести діагностику, уточнити і деталізувати діагноз.
Іноді важливо просто не забувати, що світ прекрасний, давати собі хвилини, години, дні розвантаження та радості. Важливо наповнювати себе приємними враженнями і робити добрі справи для себе самого.
Немає коментарів:
Дописати коментар