"Жодна інша наука не навчає так ясно розуміти гармонію природи, як математика..." П. Карус "За допомогою логіки доводять, за допомогою інтуїції винаходять." А. Пуанкаре "Математику вже за те любити варто, що вона розум до ладу приводить." М.В.Ломоносов "Хто з дитячих років займається математикою, той розвиває увагу, тренує свій мозок, свою волю, виховує наполегливість і завзятість у досягненні мети." О. Маркушевич "Математика - це мова, на якій написана книга природи." Галілео Галілей "Математика – наука молодих. Інакше й не може бути. Заняття математикою – це така гімнастика розуму, для якої потрібна вся гнучкість і вся витривалість молодості." Н. Вінер "Найвище призначення математики полягає в тому, щоб знаходити прихований порядок в хаосі, що оточує нас." Н. Вінер "Подібно до того як всі мистецтва тяжіють до музики, всі науки прагнуть до математики." Д. Сантаяна

2020-07-16

Батько алгебри - Франсуа Вієт

Повідомлення на урок про Франсуа Вієта (8 клас)
    У творчості Вієта завершувалося формування алгебраїчної символіки. І не дивлячись на те, що в алгебрі було ще багато недоробленого й нез'ясованого, вона являла собою досить повне коло знань і до кінця ХVI ст. завершила цикл свого формування.
    Математична спадщина Вієта — це своєрідний підсумок математики епохи Відродження.
    Удосконалення техніки розв'язування рівнянь стимулювалося й розвитком самої математики, і запитами практики — потребами мореплавства, землемірства, астрономії, інженерної, зокрема, військової справи.
     Але на шляху розвитку загальної теорії алгебраїчних рівнянь і способів їх розв'язування були значні труднощі. Насамперед практична незручність формул Тартальї — Кардано і Феррарі, недосконалість існуючої символіки, яку справедливо назива­ють засобами виробництва математики.
     Тому з кінця XV ст. відбувається швидкий перехід від словесної (риторичної) алгебри до алгебри символічної, спочатку скороченням слів, а потім і введенням спеціальних символів. Велика заслуга в створенні системи алгебраїчної символіки і вдосконалення на її ос­нові теорії алгебраїчних рівнянь належить видатному французькому матема­тику Франсуа Вієту.





     Народився Вієт у місті Фонтене-ле-Конт, провінції Пуату. Закінчивши юри­дичний факультет університету в Пуатьє, він з 19 років розпочав приватну ад­вокатську практику в рідному місті. Молодого юриста цікавили природничі на­уки, насамперед астрономія, і він починає вдосконалювати птолемеєву систе­му світу. Для цього треба було добре знати математику. Тому вся його робота над математикою мала стати підготовкою до створення великого астро­номічного трактату, який з різних причин і не був написаний. Світ математики виявився безмежним і приховував у собі не менше загадок, ніж космос. їх ви­стачило на все життя.

     У 1567 р. Вієт залишив приватну адвокатуру і перейшов на державну служ­бу в Ренні. Щоб особисто ознайомитися з французькими математиками Вієт у 1571 р. переїздить до Парижа, де займається приватною адвокатурою.

     Не дивлячись на тривоги і зигзаги життя, Вієт віддається математиці. Він міг по три доби не відходити від письмового столу. Глибоке вивчення праць Архімеда, Евкліда, Аполлонія і Діофанта, Татральї, Кардано, Бомбеллі він поєднував їх інтенсивною роботою над власними творами, зокрема найбільшим твором — «Мистецтво аналізу».

     Математична спадщина Вієта — це своєрідний підсумок математики епохи Відродження. Паралелізм між властивостями рівнянь і геометричними побу­довами відіграли свою позитивну роль у формуванні ідей аналітичної геометри XVII ст. Отже, те, що у Вієта й інших математиків XVI ст. було геометричним ру­диментом, стало вихідним пунктом розвитку аналітичної геометри в наступно­му столітті.

Немає коментарів:

Дописати коментар