Низький рівень успішності. Шляхи подолання

      „Вчителі часто акцентують увагу на тому, що учень робить неправильно. Вони щиро сподіваються таким чином змусити його у майбутньому робити це краще. 

     Але це неправильно, єдиний безпечний шлях, що мотивує людей до досягнень, - це підкреслювання усього того, що вони роблять правильно.

    Успіх народжує успіх, тому вчитель повинен підкреслювати минулі досягнення, щоб сприяти новим успіхам.” 
Матеріали для педради:

ПРЕЗЕНТАЦІЇ:

• Низький рівень знань
• Виявлення причин неуспішності
• Профілактика низького рівня

ДОПОВІДЬ:

      Проблему неуспішності в навчанні школярів ґрунтов­но досліджували відомі вчені Ю. Бабанський, В. Цетлін, М. Мурачковський. За їхніми даними, контингент учнів, які відчувають труднощі в навчанні, становить приблиз­но 12,5 % від усієї кількості учнів, що значною мірою уск­ладнює роботу вчителя.

       У психолого-педагогічній літературі вживаються два поняття, які характеризують це явище: неуспішність і від­ставання. В. Цетлін дає таке їх визначення.

Неуспішність — невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (вивчення розді­лу, в кінці чверті, півріччя).

Відставання — невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тим­часовою межею для визначення успішності.

Неуспішність і відставання взаємопов'язані. Неуспіш­ність — наслідок процесу відставання, в ній синтезовано окремі відставання.

Типи невстигаючих учнів

1.    Низька якість розумової  діяльності поєднується з позитивним ставленням до навчання .

2.    Висока якість розумової  діяльності в парі з негативним ставленням до навчання .

3.    Низька якість розумової  діяльності поєднується з негативним ставленням до навчання

Основні способи виявлення

відставань учнів

 1. Спостереження за реакціями учнів на труднощі в роботі, на успіхи та невдачі.

2. Опитування учителем або його вимога сформулювати те  чи інше визначення або правило.

3. Проведення учителем письмових перевірочних робіт, узагальнюючих тестів, самостійних робіт тощо.

   В. Цетлін встановила такі ознаки  відставання – початок неуспішності:

1.    Учень не може сказати, в чому труднощі задачі, намітити план її розв’язку, вирішити задачу самостійно, вказати, що отримано нового в результаті її розв’язування. Учень не може відповісти на питання по тексту, сказати, що нового він з нього взяв. Ці ознаки можуть бути виявлені при розв’язуванні задач.

2.    Учень не задає запитань по суті того, що вивчається, не робить спроб знайти і не читає додаткових до підручника джерел. Ці ознаки виявляються при розв’язуванні задач, сприйнятті текстів, в ті моменти, коли вчитель рекомендує літературу для читання.

3.    Учень не активний і відволікається в ті моменти уроку, коли йде пошук, потрібна напруга думки, подолання труднощів. Ці ознаки виявляються при розв’язанні задач, при сприйнятті пояснення вчителя, в ситуації вибору за бажанням завдання для самостійної роботи.

4.    Учень не реагує емоційно (мімікою, жестами) на успіх та невдачі, не може дати оцінки своїй роботі, не контролює себе.

5.    Учень не може пояснити мету виконуваного їм вправи, сказати, на яке правило воно дано, не виконує розпоряджень правила, пропускає дії, плутає їх порядок, не може перевірити отримані результати і хід роботи. Ці ознаки виявляються при виконанні вправ, а також при виконанні дій у складі складнішої діяльності.

6.    Учень не може відтворити визначення понять, формул, доказів, не може висловлюючись відійти від готового тексту; не розуміє тексту. Ці ознаки виявляються при постановці учням відповідних питань.

Основні причини неуспішності учнів

1. Наявність пропусків у фактичних знаннях

і спец. для даного предмету уміннях, які не дозволяють охарактеризувати істотні елементи понять, законів, теорій,  а також здійснити практичні дії.

2. Наявність пропусків в навиках учбово-пізнавальної діяльності, що знижують темп роботи настільки, що учень не може за відведений час оволодіти необхідним об'ємом знань, умінь, навиків.

 3. Недостатній рівень розвитку і вихованості особових якостей, що не дозволяють учню проявляти самостійність, наполегливість,

 організованість і інші якості, необхідні

для успішного навчання.

1) Недоліки психічного розвитку:

•       слабкий розвиток емоційної сфери особи;

•       слабкий розвиток волі;

•       відсутність позитивних пізнавальних інтересів,  

        мотивів, потреб.

2) Недоліки біологічного розвитку:

•       дефекти органів чуття;

•       соматичне ослаблення;

•       особливості вищої нервової діяльності;

•       психологічні відхилення.

3) Недоліки вихованості особи:

•       недоліки в розвитку моральних якостей особи;

•       недоліки у відносинах до вчителів, колективу, сім’ї

•       недоліки важкої вихованості.

  

        СТАТИСТИКА:

Дослідження переконують, що ці причини по-різному впливають на хлопців і дівчат.

Так, серед невстигаючих майже 80% хлопців і 20% дівчат. Слабке здоров’я є головною причиною низького рівня знань у хлопців удвічі рідше, ніж у дівчат. Недостатній рівень вихованості в хлопців трапляється втричі частіше, ніж у дівчат.

Допомога невстигаючому учню

 на різних етапах уроку

Види допомоги слабо встигаючому учню

в процесі контролю за підготовленістю до уроку:

Ø створення атмосфери особливої доброзичливості при опитуванні;

Ø зниження темпу опитування, дозвіл довше готуватися біля дошки;

Ø дається зразковий план відповіді, дозвіл користуватися планом, складеним вдома;

Ø дозвіл користуватися наочними посібниками, які допомагатимуть висловлювати суть явища;

Ø стимулювання оцінкою, підбадьорюванням, похвалою.

  

Види допомоги слабо встигаючому учню

при вивченні нового матеріалу:

Ø застосування заходів підтримки інтересу до слабо встигаючих учнів з питаннями, що з’ясовують ступінь розуміння ними навчального матеріалу;

Ø залучення їх як помічників при підготовці приладів, дослідів тощо;

Ø залучення до висловлювання пропозицій, висновків, узагальнень або пояснення суті проблеми, виказаної сильним учнем.

Види допомоги слабо встигаючому учню

 в ході самостійної роботи на уроці:

Ø розбиття завдань на дози, етапи, виділення в складних завданнях ряду простих, посилання на аналогічне завдання, виконане раніше;

Ø нагадування прийому і способу виконання завдання;

Ø посилання на правила і властивості, які необхідні для вирішення задач, вправ;

Ø інструктаж про раціональні шляхи виконання завдань, вимоги до їх оформлення;

Ø стимулювання самостійних дій слабо встигаючих;

Ø більш ретельний контроль за їх діяльністю, вказівки на помилки, перевірка, виправлення.

Види допомоги слабо встигаючому учню

при організації домашньої роботи:

Ø вибір найраціональнішої системи вправ, а не механічне збільшення їх числа;

Ø більш докладне пояснення послідовності виконання завдання;

Ø попередження про можливі ускладнення, використовування карток-консультацій, карток з направляючим планом дій.

Заходи попередження низького

рівня знань учнів

1.    Усестороннє підвищення ефективності кожного уроку

2.    Формування пізнавального інтересу до навчання і позитивних мотивів

3.    Індивідуальний підхід до учня

4.    Спеціальна система домашніх завдань

5.    Посилення роботи з батьками

6.    Залучення учнівського активу до боротьби по підвищенню

7.    відповідальності учня за навчання

Профілактика низького рівня знань учнів в процесі контролю за підготовленістю до уроку:

Ø спеціально контролювати засвоєння питань, що викликають у учнів зазвичай найбільше ускладнень;

Ø ретельно аналізувати помилки, що допускаються учнями при усних відповідях, письмових роботах;

Ø контролювати засвоєння матеріалу учнями попередніх уроків, що були ними пропущені;

Ø по закінченню теми або розділу узагальнювати підсумки засвоювання основних понять, законів, правил, умінь, навичок школярами;

Ø виявити причини відставання.

Профілактика низького рівня знань учнів

при вивченні нового матеріалу:

Ø обов’язково перевіряти в ході уроку ступінь розуміння теми, основних її елементів;

Ø стимулювати питання з боку учнів при ускладненнях в засвоюванні нового матеріалу;

Ø застосовувати засоби підтримки інтересу до засвоєння знань;

Ø Забезпечити різноманітність методів навчання, що дозволяють всім учням активно засвоювати матеріал.

Профілактика низького рівня знань учнів  в ході самостійної роботи на уроці:

Ø підбирати завдання самостійних робіт по найістотніших розділах учбового матеріалу з меншим числом вправ;

Ø Включати в зміст самостійної роботи вправу по усуненню помилок, допущених при усних відповідях і письмових роботах;

Ø інструктувати про порядок виконання роботи;

Ø стимулювати постановку питань до вчителя при ускладненнях в самостійній роботі;

Ø уміло надавати допомогу учням у роботі, всемірно розвивати їх самостійність;

Ø Вивчати уміння планувати роботу, виконуючи її в належному темпі, здійснювати контроль.

   

Профілактика низького рівня знань учнів

при організації домашньої роботи:

Ø забезпечити в ході домашньої роботи повторення вивченого матеріалу;

Ø систематично давати домашнє завдання по роботі з типовими помилками;

Ø чітко інструктувати учнів про порядок виконання домашніх завдань;

Ø погоджувати об’єм домашніх завдань з іншими вчителями класу, виключаючи перевантаження.

СТАТИСТИКА:

Більша частина злочинців – ЦК в минулому  учні з низьким рівнем навчання.

Серед невстигаючих учнів найбільш поширені:

-       куріння

-       пияцтво

-       наркотики

-       розбещеність

      

Методи стимулювання учнів

з метою попередження відставання

1 група. За допомогою змісту (ЗМІСТОВНІ)

1.    Особливий підхід до подання учбового матеріалу, характер його викладення:

§  емоційно-образний (емоційний, наочно-образний, зосереджений);

§  аналітичний (роз’яснювальний, критичний, логічний, проблемний);

§  діловий;

§  незвичайний.

2.     Використання показу, підкреслення різних елементів, привабливих сторін змісту:

§  важливість окремих частин;

§  простота, доступність;

§  історизм, сучасні досягнення науки;

§  цікаві факти, суперечності, парадокси.

3.    Завдання з цікавим змістом, цікавими питаннями.

4.    Показ значущості знань, умінь (суспільної, особової).

5.    Міжпредметні зв’язки.

  

2 група. За допомогою організації діяльності (ОРГАНІЗАЦІЙНІ)

1.    Цільова установка на роботу, її коротка характеристика, постановка задач.

2.     Пред’явлення вимог до учнів:

§  за змістом (до дисципліни, роботи);

§  за формою (індивідуальні, групові, загальні, детальні, прямі, непрямі);

3.    Характер діяльності:

§  копіюючий;

§  репродуктивний;

§  творчий.

4.    Свідомість ситуацій різного характеру:

§  інтелектуального (проблемна, пошукова, сварка, дискусії, суперечності);

§  ігрового (пізнавальної гри, змагання);

§  емоційного (успіху, захопленості темою).

5. Аналіз помилок і надання необхідної допомоги.

6. Контроль над діяльністю:

§  ретельний;

§  біглий;

§  взаємо- і самоконтроль;

§  оцінка.

7. Чітке використання наочності, дидактичних матеріалів, барвистих “помічників”.

3 група. За допомогою виховних взаємодій в плані спілкування, відносин, уваги

(СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ)

1.    Демонстрація досягнень і недоліків в розвитку особи, прояв довіри до сил і можливостей вчитися.

2.     Прояв особистого відношення вчителя до учня, до класу, вислів власної думки.

3.    Прояв вчителем власних якостей, якостей даної особи (в плані спілкування, ерудиції, відношення до предмету, ділових якостей і т. д.) і подальше спонукання учня до певних напрямків навчання.

4.    Організація дружніх взаємостосунків в колективі (взаємоперевірка, обмін думками, взаємодопомога).

  

Шляхи подолання неуспішності:

Педагогічна профілактика - пошуки оптимальних педагогічних систем, у тому числі використання активних методів і форм навчання, нових педагогічних технологій.

Педагогічна діагностика - систематичний контроль і оцінка результатів навчання, своєчасне виявлення пропусків.

Педагогічна терапія – заходи по усуненню відставання в навчанні

Виховна дія.  Оскільки невдачі в навчанні пов'язані найчастішим з поганим вихованням, то з неуспішними учнями повинна вестися індивідуальна планована виховна робота, яка включає і роботу з сім'єю школяра.

   Учні мають вірити, що успіх завжди можливий. Допоможіть їм побудувати таку впевненість за допомогою прийомів, в основі яких позитивний зворотній зв’язок і безмежна віра в учнів.  

          

     Залежно від виду відставання у навчанні проводять    відповідну навчальну роботу з учнями щодо його усунен­ня.

•       Подоланню епізодичного відставання сприяють: консультації з питань раціоналізації навчальної праці; по­силення контролю за щоденною працею учнів; своєчасне реагування на окремі факти відставання, виявлення їх причин і вжиття оперативних заходів щодо їх усунення; індивідуальні завдання з вивчення пропущеного; контроль за виконанням заданого.

• Для подолання стійкого відста­вання з одного предмета чи предметів одного профілю не­обхідні: вдосконалення методики викладання предмета; доступне розкриття навчального матеріалу, розвиток мис­лення учнів; диференціювання завдань з усунення прога­лин у знаннях; спеціальне повторення недостатньо засво­єних тем; заходи, спрямовані на розвиток інтересу до нав­чального предмета.

•       Щоб подолати стійке і широкопрофільне відставання учнів, слід: вживати заходів щодо усунення епізодичного і часткового відставання; координувати дії всіх учителів з предметів, з яких учень не встигає.

       У процесі подолання неуспішності загалом усувають прогалини в знаннях та навичках самостійної навчальної праці; розвивають в учнів увагу, уяву, пам'ять, мислення; долають негативне ставлення до навчання і виховують інтерес до знань; усувають зовнішні чинники, що призвели до неуспішності.

•       Один із шляхів подолання неуспішності —    додаткові заняття з невстигаючими учнями. Такі заняття переважно індивідуальні, але іноді їх проводять з групою 3—5 учнів, які мають ті самі недоліки в знаннях. Більшість додатко­вих занять добровільні, але в окремих випадках вони є обов'язковими, їх проводять за призначенням вчителя.

           Для організації цих занять необхідно виявити причини неуспішність учнів, встановити, чого не знає кожен з них, детально продумати розклад занять, що повинен відпові­дати вимогам шкільної гігієни і не переобтяжувати учнів заняттями. Додаткові заняття недоцільно проводити одра­зу по закінченні уроків.

           Із самого початку організації занять з невстигаючим учнем украй важливо завоювати його довіру, переконати в тому, що єдиною метою занять є допомога у навчанні, і таким чином пробудити в ньому віру у власні сили, бажан­ня працювати якнайкраще. Методи і прийоми занять з такими учнями повинні бу­ти різноманітними і водночас суто індивідуальні

          З учнями, які повільно засвоюють суть  матеріалу, не відразу знаходять спосіб розв'язання задач, працюють більше, повільнішими темпами. Перевіряючи виконане завдання, від учня вимагають пояснення, просять розка­зати правило, навести відповідний приклад. З часом педа­гог пропонує новий вид роботи з поступовим ускладнен­ням її від заняття до заняття.  Підсумок додаткових занять підводять після усунення відставання.

           Вирішальним у запобіганні й подоланні неуспішності учнів є належна підготовка вчителя до такого виду діяль­ності. Для цього він зобов'язаний: усвідомити державну значущість цієї проблеми; уміти встановити «діагноз за­хворювання» — причини неуспішності в кожному кон­кретному випадку; володіти методикою навчання таких учнів; підходити до них з «оптимістичною гіпотезою»; ви­являти терплячість, доброзичливість.

•   Певну роль у подоланні неуспішності   школярів відігра­ють класи вирівнювання, укомплектовані на базі однієї або кількох початкових шкіл мікрорайону з дітей, які на час вступу до школи виявилися непідготовленими до сис­тематичного навчання у звичайних умовах, а також з чис­ла невстигаючих з основних предметів учнів першого і другого класів. У них спостерігаються затримка розвитку сприймання і мислення, послаблення пам'яті, нестійка увага, проте не настільки, щоб віднести їх до категорії де­фективних.    

   Головним є належне засвоєння матеріалу кожним учнем, усунення прогалин у знаннях, розвиток уміння вчитися, що створює підґрунтя для швид­кого просування, в процесі якого усувається колишнє від­ставання. Певне значення має також наповнення класів ви­рівнювання (не більше 20 дітей). У таких класах працюють учителі високої кваліфікації, здатні творчо, залежно від умов, організувати пізнавальну діяльність учнів.

Поради вчителю, у якого в класі є учні, що відстають у навчанні

1.   Наголошуйте на будь-яких поліпшеннях. Як правило, вчитель чекає, коли складна задача буде вирішена учнем безпомилково. Тоді він і похвалить його. Тому чекати доводиться довго. А чому б замість цього не приділити більше уваги не результату, а процесу рішення, чому б не помічати і відповідним чином не відмічати кожен маленький, але успішний крок на шляху до вирішення задачі.

2.   Повідомляйте про будь-які внески. Учні зі страхами невдач можуть взагалі відмовитися щось писати, не довіряючи паперу, тому що будь-які помилки можуть бути виставлені на загальний осуд і огляд. Але в усних відповідях і дискусіях в групі такі учні можуть бути досить активними. Акцентуйте увагу на цінність їхньої активності. Вони задовольняють потребу вносити свій власний вклад у колективну роботу, як можуть. А це одна з умов успішного навчання.

3.   Розкривайте сильні сторони учнів. Кожен учень має якісь здібності, часом добре приховані. Ледь помітивши щось цінне в учневі, прямо скажіть йому про це чи напишіть у його зошит. Учні хочуть і готові чути про свої сильні сторони часто і докладно. Якщо вчитель не      буде говорити про те, що в учня добре виходить. То звідки візьметься у нього почуття спроможності?

4.   Демонструйте віру в учнів. Коли ви щиро демонструєте віру в здібності своїх учнів, то даєте їм більше сили, ніж будь-які оцінки.

5.   Давайте шанс. Створіть ситуацію, за якої учень одержить можливість раптом для себе розкрити свої можливості.

6.   Створюйте умови, за яких учень, виконуючи певне завдання, раптом для себе дійде висновку, що розкриває невідомі для себе раніше можливості.

7.   Визнавайте труднощі ваших завдань. Окремі учні сприймають будь-яку нову задачу як важку. Визнавайте, що вони мають рацію, і ніколи не називайте свої завдання легкими.

8.   Обмежуйте час на виконання завдання.  Коли ви бачити, що учень втрачає надію, говоріть „стоп”, „кінець роботи”. Цим ви врятуєте його від невдачі. Він не вирішив задачі не тому, що не здатний, а тому, що „час закінчився”.

             

          Подоланню неуспішності сприяють

•  орієнтування педа­гогічного колективу на її профілактику,
•  диференційова­ний підхід до учнів, 
• концентрування уваги на вдоскона­ленні методики викладання складних предметів,
•  система­тичне вивчення реальних навчальних можливостей учнів, 
• ознайомлення вчителів з методикою подолання неуспіш­ності, єдність їх дій,
•  забезпечення  внутрішкільного контролю за станом роботи з невстигаючими учнями.

Також Вас може зацікавити така тема самоосвіти:

• Як стимулювати учнів до засвоєння знань?